Глибокі чи мілкі декомпресійні зупинки? Що показало дослідження DAN Europe 2026 року

Глибокі чи мілкі зупинки? Ця суперечка в технічному дайвінгу повертається кожні кілька років. У нашому дописі Gradient factors простими словами ми писали, що дослідження останнього десятиліття не давали глибоким зупинкам переваги. Тепер з’явилося дослідження, яке показує протилежне. Команда DAN Europe порівняла два способи розподілу тієї самої декомпресії та виміряла, скільки бульбашок газу циркулює в крові після занурення. Результати цікаві, але їх легко переоцінити, тож пройдімо по них спокійно.

Як виглядало дослідження

У ньому взяли участь 18 досвідчених дайверів (17 чоловіків і одна жінка, у середньому 45 років), усі з інструкторськими правами. Кожен виконав по два занурення в басейні Y-40 у Montegrotto: 40 м, 40 хвилин на дні, трімікс 21/35, а від 21 м до поверхні найтрокс EAN50. Порядок занурень був випадковий, а інтервал між ними становив від 3 до 30 днів. Це так звана схема cross-over: кожен дайвер є власною контрольною групою, що обмежує вплив відмінностей між людьми.

Відрізнялися лише зупинки. Загальний час декомпресії був майже однаковий, але розподілений по-різному:

• DEEP (приблизно GF 30/80): перша зупинка на 21 м, потім 18, 15, 12, 9, 6 і 3 м. Час: 4, 2, 2, 2, 4, 16 і 8 хвилин, разом 38 хвилин. Приблизно третина цього часу припадала на зупинки між 21 і 9 м, на EAN50.
• SHALLOW (приблизно GF 100/75): перша зупинка на 9 м. Час: 5, 22 і 10 хвилин, разом 37 хвилин за таблицею зі статті. Це логіка, близька до класичних таблиць.

Після виринання дослідники записували серце ехокардіографом: упродовж 5 хвилин після виходу з води, а потім кожні 15 хвилин аж до 90-ї хвилини. Вони рахували бульбашки (VGE), видимі в правому передсерді. Кількість бульбашок тут є мірою декомпресійного стресу.

Що виміряли

Бульбашки. У середньому 6,7 ± 7,2 VGE на удар серця після профілю DEEP і 10,7 ± 11,6 після SHALLOW (p = 0,0006). Різницю видно одразу після виринання: 5,64 проти 14,5 у нульовій точці, 6,4 проти 16,6 за 15 хвилин і 7,6 проти 18,0 за 30 хвилин. З графіка в статті випливає, що приблизно за годину різниця перестає бути значущою.

Перенасичення на поверхні. За записами комп’ютерів обчислено показник DSSG: 1,017 після DEEP і 1,039 після SHALLOW (p < 0,05). Цікавинка: в обох варіантах він вийшов вищим за GF high, який планували (85 для DEEP і 82 для SHALLOW). Автори пояснюють це тим, що комп’ютери завершують обчислення, коли глибина падає до 0,5 м, а дайвер виходить на нуль.

Симптоми. Після профілю SHALLOW у трьох дайверів з’явилася cutis marmorata (мармурова шкіра), після DEEP ні в кого. Усі троє мали понад 40 бульбашок на удар серця. Вони отримали нормобаричний кисень протягом 60 хвилин, і симптоми повністю зникли. Проте за 18 осіб різниця 3 до 0 є статистично незначущою (p = 0,24).

Чому могло так вийти

Автори пропонують кілька пояснень, і всі вони поки що гіпотези. Найважливіше: у профілі DEEP дайвер довше дихав EAN50 на 21 і 18 м, де ppO₂ становить 1,55 і 1,40 бара. Високий ppO₂ збільшує так зване кисневе вікно, тобто недонасичення тканин інертним газом, що могло б допомагати розчиняти зародки бульбашок. Друга можливість: вищий тиск на глибині ускладнює ріст мікробульбашок. Третя: швидкі тканини розсичуються раніше й пізніше не «годують» бульбашки.

Зверни увагу на висновок авторів: вони не стверджують, що глибина зупинок сама по собі корисна. Вони пишуть, що перевага могла випливати з поєднання глибших зупинок і вищого ppO₂ на декомпресійному газі.

Чого це дослідження не доводить

• Вибірка мала. 18 осіб, майже самі чоловіки, різної статури. Дослідники заздалегідь не перевіряли, які дайвери «виробляють» багато бульбашок.
• Це був басейн. Немає холоду, течії, зусиль і стресу, типових для занурень у морі чи у відкритій воді.
• PFO. Дайвери заявляли про відсутність овального вікна, а кардіологи їх обстежували, але єдиного тесту не застосовували. Автори визнають, що в частини осіб міг бути невиявлений малий PFO.
• VGE це замінний показник. Багато бульбашок зазвичай означає більший ризик DCS, але це не те саме, що декомпресійна хвороба. Дослідження не вимірює частоту DCS.
• Симптоми статистично незначущі. Три випадки мармурової шкіри це сигнал, а не доказ.

Чи це суперечить дослідженням NEDU?

На перший погляд так. Дослідження NEDU 2011 року (занурення на повітрі, 30 хвилин на бл. 52 м) дало 3 випадки DCS на 192 занурення з мілкими зупинками та 11 на 198 з глибокими. Те дослідження, проте, вимірювало декомпресійну хворобу, а не бульбашки, і використовувало повітря та інший план. У вибірці DAN були трімікс, EAN50 від 21 м, інші ppO₂ та інші GF. Автори самі вказують, що різниця може випливати зі стратегії: подовжених зупинок на 21 і 18 м на найтроксі 50.

Наш висновок: ці дослідження не мусять виключати одне одного, бо відповідають на різні запитання в різних умовах. Обидва варто знати, жодне не розв’язує справи. Якщо хочеш зрозуміти, звідки беруться різні профілі, зазирни також у допис Декомпресія без таємниць.

Що з цим робити на практиці

• Не змінюй налаштувань комп’ютера на підставі одного дослідження. Зміна GF змінює весь профіль: гази, часи, витрату запасу газу.
• Не копіюй профіль зі статті. Таблиця з дослідження стосується конкретного занурення, конкретних газів і конкретних людей.
• Запам’ятай напрямок, а не числа. Декомпресійний газ і ppO₂ на зупинках це важливі інструменти, а не додаток. Високий ppO₂ має й свої ліміти.
• Обговори це з інструктором. Як підібрати GF, гази й зупинки до твоїх занурень, ми вчимо на технічних курсах.

Словничок

• VGE (vascular gas emboli): бульбашки газу у венозній крові, які виявляють ехокардіографією або доплером після занурення.
• DSSG (DAN Surface Supersaturation Gradient): показник DAN, тобто обчислене перенасичення найбільш насиченої тканини в момент виринання (інакше градієнт наприкінці занурення).
• GF (gradient factors): яку частину запасу між тиском довкілля та M-значенням можна використати; GF low стосується першої зупинки, GF high виходу на поверхню.
• ppO₂: парціальний тиск кисню в дихальній суміші, у барах.
• Кисневе вікно: недонасичення тканин, що випливає з того, що організм споживає кисень; чим вищий ppO₂, тим воно більше.
• Cutis marmorata: мармуроване забарвлення шкіри, легка форма шкірної DCS; може вказувати на значний декомпресійний стрес.
• PFO: відкрите овальне вікно, з’єднання між передсердями серця, крізь яке бульбашки можуть потрапити на артеріальний бік.

Хочеш розуміти декомпресію, а не лише відраховувати її?

Планування зупинок, декомпресійні гази та свідоме налаштування комп’ютера це ядро курсів технічного дайвінгу. У Long Deco ми вчимо цього крок за кроком:

• PADI Tec 40: вхід у декомпресійний дайвінг,
• PADI Tec 45 і Tec 50: глибші занурення і кілька декомпресійних газів,
• PADI Tec Trimix 65 і Tec Trimix Diver: занурення глибше 50 м з гелієм.

Напиши нам, допоможемо підібрати курс до твого досвіду.

Примітка редакції: у статті час зупинки на 3 м у профілі SHALLOW у тексті подано як 11 хвилин, а в Таблиці 1 як 10 хвилин. Ми користуємося таблицею, звідси 37 хвилин загалом. У резюме автори пишуть про «випадки DCS», а в результатах описують cutis marmorata, тож ми тримаємося опису з результатів.

Джерело: Marroni A., Pieri M., Imbert J.-P., Pelliccia R., Arena M., Marroni L., Germonpré P., Cialoni D., Balestra C. Deep versus shallow decompression stops: illustration of different decompression strategies used in technical diving. Int Marit Health 2026, DOI: 10.5603/imh.106791. Стаття у відкритому доступі (ліцензія CC BY-NC-ND 4.0).

Графіки підготував Long Deco на основі даних зі статті (Таблиця 1 і результати); схему профілів спрощено і не враховано часу переходів між зупинками. Цей текст має освітній характер, не призначений для планування занурень і не замінює навчання.