Gradient factors простими словами: як налаштувати дайв-комп’ютер після ери глибоких зупинок

У меню майже кожного комп’ютера для декомпресійних занурень є пункт «GF» з двома числами, наприклад 30/70 або 50/80. Багато дайверів залишають їх такими, як встановив виробник, інші копіюють налаштування в колеги. Тим часом саме ці два числа вирішують, на якій глибині ти зробиш першу зупинку і як довго висітимеш на останніх метрах.

Одна з найчитаніших статей журналу InDEPTH належить доктору David Doolette, фізіологу декомпресії з Експериментального дайвінгового підрозділу ВМС США (NEDU) і печерному дайверу. Його теза проста: дослідження останніх років показують, що глибокі зупинки не такі добрі, як ми думали, тож варто інакше налаштовувати gradient factors. Нижче ми пояснюємо це крок за кроком.

Спершу основи: тканини та M-значення

Під час занурення в організмі розчиняється інертний газ (тобто газ, що не бере участі в обміні речовин в організмі: азот, а в тріміксі також гелій). Під час виринання тиск довкілля падає, і тканини починають цей газ віддавати. Тиск газу в тканині тоді вищий за тиск навколо нас. Це перенасичення, і без нього декомпресія б не працювала, але надто велике перенасичення сприяє утворенню бульбашок і декомпресійній хворобі (DCS). Більше про сам ризик DCS ми писали в дописі Декомпресія без таємниць.

Більшість комп’ютерів рахує декомпресію за моделлю Бюльмана ZH-L16. Вона описує тіло як 16 модельних «тканин» (відсіків), які насичуються газом з різною швидкістю: від кількох хвилин до кількох годин. Для кожної тканини модель має M-значення, тобто найбільший тиск інертного газу, який ця тканина може мати на даній глибині. Це межа моделі, а не зона комфорту, і досягнення її не гарантує занурення без DCS.

ZH-L16 це так звана модель вмісту газу: вона відстежує, скільки газу в тканинах. Є також бульбашкові моделі (наприклад, VPM-B), які намагаються описати поведінку мікробульбашок. Вони зазвичай рекомендують глибші зупинки.

Що таке gradient factors?

Gradient factors (GF), українською градієнтні фактори, це спосіб відступити від M-значення. Вони визначають, яку частину «відстані» між тиском довкілля та M-значенням дозволено використовувати. GF 100% це чистий Бюльман, без запасу. GF 0% означав би нуль перенасичення, тобто виринання, яке ніколи б не закінчилося. GF 80% це 80% цієї відстані.

Налаштування має два числа:

• GF low (перше число) стосується першої, найглибшої зупинки. Чим він нижчий, тим глибше комп’ютер наказує зупинитися.
• GF high (друге число) стосується моменту виходу на поверхню. Чим він нижчий, тим довші зупинки на останніх метрах.

Між ними комп’ютер веде пряму лінію: на кожній наступній зупинці допустиме перенасичення трохи зростає.

Звідки взялися глибокі зупинки

Мода на глибокі зупинки почалася з так званих зупинок Пайла. Іхтіолог і піонер технічного дайвінгу Richard Pyle зупинявся глибше, бо мав випускати газ із плавальних міхурів риб, виловлених з великих глибин. Бульбашкові моделі дали цьому теорію: якщо ми зупинимося раніше, бульбашки не встигнуть вирости. У світі Бюльмана той самий ефект отримували низьким GF low, наприклад 30 або менше.

Що показали дослідження

Приблизно з 2005 року збільшується кількість порівняльних досліджень декомпресії, і жодне з описаних у статті не показало переваги глибоких зупинок:

• Дослідження NEDU (2011), занурення на повітрі, 30 хвилин на бл. 52 м. План із мілкими зупинками (перша на бл. 12 м) дав 3 випадки DCS на 192 занурення. План із глибокими зупинками з бульбашкової моделі (перша на бл. 21 м): 11 випадків на 198 занурень.
• Французький флот (Blatteau та співавт.): версії таблиць із глибокими зупинками давали стільки само або більше бульбашок газу у венозній крові (VGE), а до того ж кілька випадків DCS, хоча декомпресія тривала довше.
• Spisni та співавт. (2017): тріміксові занурення з GF 30/85 проти плану з ще глибшими зупинками: різниці в бульбашках немає.
• Gennser (2015, неопублікована праця): план Бюльмана з GF 20/80 дав виразно більше бульбашок, ніж план із мілкими зупинками за подібного часу.

Висновок Doolette: глибокі зупинки не ефективніші, а можуть бути менш ефективними за мілкі. Найчастіше наводять таке пояснення: коли сидиш глибоко, повільніші тканини й далі приймають газ, і цей час потім треба надолужувати вище.

Як тоді налаштувати GF

Автор наводить працю Fraedrich (2018), який порівняв алгоритми комп’ютерів із добре перевіреними таблицями флоту США. Бюльман із GF low вище 55% (наприклад, 55/70) давав першу зупинку в тому самому діапазоні глибин, що й перевірені плани флоту.

Doolette має також просте правило для себе: GF low встановлює на бл. 83% від GF high, наприклад 70/85. Це не випадково. У моделі Бюльмана на глибших зупинках допустиме перенасичення більше, ніж на мілкіших (M-значення зростають з глибиною швидше, ніж тиск довкілля). Так налаштовані GF приблизно це вирівнюють і на кожній зупинці допускають подібне перенасичення. Автор підкреслює, що це його вибір, а не офіційна рекомендація.

Щоб побачити, що це змінює, ми порахували спрощеною моделлю ZH-L16C те саме занурення: 40 м упродовж 25 хвилин на повітрі, з EAN50 від 21 м.

За 30/70 перша зупинка припадає на 18 м, а зупинки тривають 23 хвилини. За 70/85 починаємо з 9 м і закінчуємо за 16 хвилин. Цікаве порівняння 30/85 і 70/85: загальний час однаковий, але за 70/85 увесь цей час ми проводимо мілкіше, де повільні тканини вже віддають газ, а не продовжують його приймати. Це саме та зміна, про яку йдеться в статті.

Що з цього випливає на практиці

• Перевір, що в тебе встановлено. Якщо GF low низький (30 або менше), комп’ютер веде тебе за логікою глибоких зупинок.
• Більший запас дає GF high, а низький GF low цього не робить. Зниження GF high подовжує мілкі зупинки та зменшує перенасичення при виході на поверхню. Зниження GF low додає здебільшого час глибоко. Це наш висновок з логіки статті.
• Плануй і занурюйся на тих самих налаштуваннях. План із програми та комп’ютер на зап’ясті мають рахувати однаково, так само як комп’ютер напарника.
• Не змінюй налаштувань «на око». Кожна зміна GF це зміна профілю. Обговори її з інструктором, який знає твої занурення.

GF це не чарівне коліщатко безпеки. Воно не замінить доброї гідратації, відпочинку, спокійного виринання та розумного плану. Але якщо вже ти його налаштовуєш, варто знати, що саме воно робить.

Словничок

• Інертний газ: азот (і гелій у тріміксі), що розчиняється в тканинах і не бере участі в обміні речовин в організмі.
• Перенасичення: стан, у якому тиск газу в тканині вищий за тиск довкілля; так тканини віддають газ.
• Модель Бюльмана ZH-L16: модель декомпресії з 16 модельними тканинами, яку використовує більшість комп’ютерів.
• M-значення: найбільший допустимий у моделі тиск газу в даній тканині на даній глибині.
• Gradient factors (GF): яку частину запасу між тиском довкілля та M-значенням можна використати.
• GF low / GF high: ліміт на першій зупинці / ліміт при виході на поверхню.
• Глибокі зупинки: зупинки виразно глибші, ніж випливає з класичної моделі, наприклад за GF low 30 або менше.
• Бульбашкова модель (наприклад, VPM-B): модель, що описує поведінку бульбашок; зазвичай дає глибші зупинки.
• VGE: бульбашки газу у венозній крові, які вимірюють УЗД (доплер) після занурення.
• DCS: декомпресійна хвороба.
• NEDU: Navy Experimental Diving Unit, експериментальний дайвінговий підрозділ ВМС США.

Хочеш розуміти свій комп’ютер, а не лише слухатися його?

Планування декомпресії, робота з кількома газами та свідоме налаштування комп’ютера це основа курсів технічного дайвінгу. У Long Deco ми вчимо цього крок за кроком:

• PADI Tec 40: вхід у декомпресійний дайвінг,
• PADI Tec 45 і Tec 50: глибші занурення і кілька декомпресійних газів,
• PADI Tec Trimix 65 і Tec Trimix Diver: занурення глибше 50 м з гелієм.

Напиши нам, допоможемо підібрати курс до твого досвіду.

Джерело: David J. Doolette, Gradient Factors in a Post-Deep Stops World, InDEPTH, 29 травня 2019. Стаття на сайті InDEPTH. Автор писав від власного імені, а не від імені US Navy.

Графіки підготував Long Deco. Часи зупинок ми порахували спрощеною моделлю ZH-L16C (лише азот, 40 м / 25 хв на повітрі, EAN50 від 21 м, виринання 9 м/хв, зупинки кожні 3 м, повні хвилини). Твій комп’ютер може рахувати дещо інакше. Цей текст має освітній характер, не призначений для планування занурень і не замінює навчання.